Роман Хімей та Ярема Малащук послідовно працюють із рухомим зображенням. Вони знімають документальні та ігрові фільми, комерційні ролики та створюють багатоканальні відеоінсталяції. Але в усіх цих форматах обоє переслідують одну мету – створити самодостатній візуальний наратив, який оповідатиме історію рухомими образами. Ці образи вкорінені в різні традиції. Тому їхні твори працюють однаково переконливо й у виставкових просторах, й у звичайних кінозалах. Водночас їх не можна віднести до зрозумілих категорій на кшталт документалістики, ігрового кіно чи відеоарту. Так, у 2020 році дует отримав головну премію PinchukArtCentre за роботу «Пряма трансляція», а в 2021-му – номінацію на «Золота дзиґа» у категорії «документальний фільм» за стрічку «Зарваниця».

АНТОН БЕЛІНСЬКИЙ
НОМІНУВАЛИ:
ЯРЕМА МАЛАЩУК, РОМАН ХІМЕЙ

«Цікаво спостерігати за тим, як працює Антон Белінський. Антон є документалістом, який знизу догори проскановує сучасний city fabric українських вулиць, ідентифікуючи у такий спосіб все нові й нові типології перехожих. Таке колекціонування побутових кодів Белінський трансформує у свої колекції одягу, які озвучують те, що зазвичай залишається непроговореним. Варто також згадати про циклічність, із якою одяг Белінського потрапляє назад на вулиці, де він починає множити сенси, з яких сам і постає». 

EVERYONE IS AN ARTIST: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ХУДОЖНИКА АНТОНА БЕЛІНСЬКОГО

 

 

«Цікаво спостерігати за тим, як працює Антон Белінський. Антон – документаліст, який знизу догори сканує сучасний city fabric українських вулиць, ідентифікуючи таким чином усе нові і нові типології перехожих. Таке колекціонування побутових кодів Белінський трансформує у свої колекції одягу, які часто озвучують те, що зазвичай залишається непроговореним. Варто також згадати про циклічність, із якою одяг Белінського потрапляє назад на вулиці, де він починає множити сенси з яких сам і постає», – так охарактеризували українського дизайнера його друзі, художники та режисери Роман Хімей і Ярема Малащук, які з упевненістю констатують, що Антон – приклад сучасного artist. І в цьому важко з ними не погодитися.

 

Антон Белінський – український дизайнер, художник, засновник та креативний директор однойменного бренду. До участі в Kiev Fashion Days, а пізніше – в Mercedes-Benz Fashion Days, де він став першим лауреатом MBKFD Prize, він уже був відомий тим, що створював унікальний одяг. У 2015 р. Антон стає півфіналістом премії LVMH prize – однієї із найпрестижніших серед молодих дизайнерів, а в 2016-му створив проєкт One Day Project, що став альтернативним місцем презентації для прогресивних молодих дизайнерів. Пізніше, у 2017-му, One Day Project проведуть і в Парижі, за підтримки Ірени Карпи – тоді ще першої секретарки з питань культури Посольства України у Франції.

 

Найбільш визначними в мистецькому розумінні періодами в біографії Белінського можна назвати 2015 і 2017 роки. У 2015-му Антон співпрацює з художником Вовою Воротньовим, слоган якого – Poor but cool – використовує для своєї колекції одягу. Вислів одразу стає хітом, і його підхоплюють усі міжнародні ЗМІ. «Poor but cool асоціюється у мене з кожною творчою людиною не тільки в Україні, але й у світі. Молоді художники, музиканти… Ми ходили по Києву і фотографували графіті на вулицях, які потім заміксували зі строгими речами – чорними сукнями і сорочками», – ділиться спогадами Антон. Колаборація з Воротньовим не обмежилася однією фразою: у 2017-му для нової колекції Антон використовує іншу гру слів Agricool (від назви банку Agricole).

 

 

У 2017 р. Белінський бере участь у 57-му Венеційському бієнале, де Україну представляв Борис Михайлов. Тоді для павільйону Антон створив капсульну колекцію. Цікаво, що навіть тут одяг був не просто як прикраса для тіла, а й виступав як певний культурний код. Так, Белінський переосмислює візуальність українського парламенту з символами політичної влади як індикаторами кризи у країні. До речі, фотоісторію до проєкту Антона створили Роман Хімей та Ярема Малащук. На світлинах зображені доволі побутові сцени з життя міста, а головні герої – друзі художника.

Варто згадати і про відео, створене Антоном у 2015 р. як одна з перших спроб заговорити про класичне мистецтво. Тоді дизайнер представив ролик до весняно-літньої колекції під назвою Each form is the world. У ньому використані цитати Казимира Малевича, що оскреслювали сутність сучасного мистецтва і його зв’язок із природою: «Кожній епосі потрібне нове мистецтво», «Мистецтво має відмовитися від минулого», «Мистецтву потрібна правда, але не щирість» тощо.

Зараз, на думку Антона, настав час створювати для людей щось унікальне та рентабельне із того, що сьогодні вже нікому не потрібне. І взагалі вся практика Белінського – це не про класні фактури одягу або трендовий дизайн, а про сенси, які він переносить в чи на одяг.

Після початку пандемії художник переїхав жити до своєї мами у Калинівку. Там він розробив одну з останніх колекцій. Моделями виступили члени родини Антона й він сам. Узагалі залучати свої друзів та рідних як моделей Белінський почав ще задовго до знаменитих шоу від Vetements та Balenciaga.

У розмові з журналісткою Vogue Ліаною Сатенштейн Антон зізнався: «Сім’я наповнює мене найчистішими емоціями, які складно знайти в сучасному світі. Я завжди хотів проводити більше часу з рідними, але мені ніколи не вдавалося це зробити, тому що я був зайнятий кар’єрою. Карантин здійснив мою мрію, і 90% моєї роботи тепер проходить в Інтернеті. Калинівка – найспокійніше місце у світі і моє місце сили».